Пред домом, от страха, напротив собаки,
Припавшей не вдруг на передние лапы,
А яростно лаять, пуская слюну,
Котёнок пушистый к забору прильнул.
Взъерошенный весь, безнадёжно мяукал.
Собака и кошка – извечна наука.
В сторонке два мальчика, рты, лишь, разинув,
Глядели спокойно на эту картину.
Нет, нет… не спокойно – с большим любопытством.
Хотелось, чтоб чем-то закончилось быстро.
Но глянула женщина вдруг из окошка,
Услышав котёнка, не взрослую кошку.
Уже на крыльце… прогнала и собаку…
«И как вам не стыдно?» -- с укором, зевакам.
«Но мы же не делали здесь ничего,
А только стояли в сторонке всего!»
Сказала им, гладя пушистую кроху --
«В сторонке стояли – вот это и плохо!»
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
